Інформаційней партнер

ЗА МАТЕРІАЛАМИ КОНФЕРЕНЦІЇ:

"Співвідношення змісту понять «національна ідея» та «патріотизм» у концептуалізації патріотичного виховання"

Частина третя

Ідея патріотизму, як і національна ідея, виникла в епоху просвітництва та революцій, в ній суспільна діяльність обґрунтовувалась не релігійною святістю династійної влади, а загальним благом «суспільного договору», спільною справою – республікою. Нагадаємо, республіка, так власне, і перекладається «спільна справа». Патріотизм є системоутворюючим поняттям національної свідомості і самосвідомості народу, яка відображається у любові до україни, надії та віри на краще майбутнє суспільства, знанні історії та надбань народу, гордості та відданості своєї батьківщині, в готовності та практичній діяльності заради україни. Патріотизм, на відміну від національної ідеї, має не тільки гносеологічну, відображуючу буття народу складову (знання історії, національних інтересів, викликів), а й афективну, емоційно-чуттєву ірраціональну складову, відображену у любові, вірі та надії у найкраще майбутнє народу, не тільки рушійну, мотиваційну, а й поведінкову та діяльнісну складові, які відображуються у служінні своєму народу та суспільству. У відносинах «суспільство-особистість» національна ідея відображує суспільноцентрічні ціннісні орієнтації, спрямовані на особистість, а патріотизм - особистісноцентрічні ціннісні орієнтації, спрямовані на суспільство. Національна ідея формулюється ініціативою знизу через законодавчу гілку влади як закон або виконавською гілкою влади як офіційний стандарт. Національна ідея впроваджується державою через визнанні ідентифікації, обмеження каналів вертикальної мобільності та кар’єрного росту у владних структурах, насильницького, бюрократичного або соціально-технологічного тиску на суспільство. Патріотизм здійснюється особистістю у піклуванні про суспільство, починаючи з референтних груп та спільнот – сім’ї, трудового колективу, контактних спільнотах, закінчуючи масштабними об’єднаннями – громадою міста, громадянином країни та інше. Патріотизм є відображенням особистої практики та характеристикою особистості у відношенні до суспільства та держави, результатом вибору особистості. Національна ідея є результатом вибору суспільства, принаймні її домінуючої частини. Національна ідея організовує суспільство, формуючи смисли розвитку народу у історічній логіці розвитку держави, як системи суспільного управління, патріотизм організовує суспільну особистість у раціональних смислах та ірраціональному відношенні до батьківщини та самоорганізовує суспільство. Національна і патріотична ідея можуть бути фактором руйнування, якщо не відображують потреби та інтереси розвитку життя суспільства. Патріотизм у глобальному світі лякає суб’єктів політики, оскільки на суспільне управління легше вплинути ніж на самоорганізаційні процеси, але патріотизм є більш вразливим для маніпулятивних впливів на колективне несвідоме. У національній ідеї переважає теоретичний компонент у патріотизмі - практичний, діяльність, спрямована на повсякденну практику, тому національна ідея викладається та теоретично доводиться, а патріотизм виховується. Але у концептуалізації патріотичного виховання необхідно доводити зміст та форми як національної ідеї, так і патріотизму з позиції гармонійного, прогресивного розвитку міри життя україни та її громадян, у єдності людського та суспільного розвитку.