Інформаційней партнер

ЗА МАТЕРІАЛАМИ КОНФЕРЕНЦІЇ:

"Патріотизм в системі формування громадянина суверенной Украйни"

Формування громадянина - це за усіх історичних часів одна з найбільш актуальних і складних проблем будь-якої країни і держави, а особливо тих, які щойно отримали незалежність. Трансформація суспільства супроводжується кардинальною зміною ціннісно-нормативної основи світогляду людей, різних форм ідентичності. В українському суспільстві вкрай уразливою виявилася громадянська ідентифікація. За даними соціологічних досліджень (наприклад, «українське суспільство 1994 - 2004: соціологічний моніторинг»), за роки незалежності, з одного боку, зменшилася кількість громадян, які ідентифікували себе з радянським союзом, з іншого боку, самоідентифікація громадян насамперед з україною збільшується дуже повільно і, нарешті, найбільш поширеною в україні є місцева ідентичність, так, майже половина громадян ототожнюють себе зі своїм містом чи селом. Звідси випливає, що у громадян україни розвинений локальний (місцевий, регіональний) патріотизм як любов до рідної землі, батьківщини, країни і майже відсутній державний патріотизм як любов до держави і вітчизни. А це, як відомо, може стати серйозною перешкодою на шляху державотворення і набуття україною дійсної, повноцінної незалежності. Серед причин такого становища дослідники називають історичні (тривала відсутність державності в історії україни, поліетнічність і полікультурність українського суспільства), соціально-економічні (реальне незабезпечення економічних і соціальних прав громадян, відчуження населення від держави внаслідок існування корупції, хабарництва, бюрократизму), соціально-психологічні (брак у психології українського народу колективістських настроїв і почуття державності, феномен «негромадянськості» (в. Полохало) як соціальної пасивності) тощо. Але найбільш складним є сформований у свідомості громадян стереотипний образ держави як репресивної сили, в той час як вона покликана підтримувати порядок у суспільстві і захищати інтереси і права своїх громадян. Отже, необхідне формування державного патріотизму, розвиток у громадян україни відчуття вітчизни, відчуття приналежності до української держави. У «філософському енциклопедичному словнику» патріотизм визначається як «любов до батьківщини, відповідальність за її долю і готовність служити її інтересам, а в разі потреби самовіддано боронити здобутки свого народу; соціально-політичний і моральний принцип, що в загальній формі виражає вищеназвані почуття та емоційні стани [1, 471]. Проте в умовах новітнього розвитку української держави і суспільства важко говорити про відповідальність за долю батьківщини та служіння її інтересам, якщо не задовольняються навіть елементарні інтереси і потреби її громадян. Звичайно, як відзначив с.рябов, «справжній патріот шанує й любить свою вітчизну не тільки в часи її розквіту, але й у скруті, коли владою володіють негідні на його думку люди» [2, 205]. Тому необхідні відповідне патріотичне і громадянське виховання та освіта, яким кожна держава, особливо молода, надає великого значення. Наприклад, у «концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності» чітко визначена така мета: «сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток демократичного громадянського суспільства в україні» [3]. Однак, цілком зрозуміло, що це справа не одного покоління і в умовах, що склалися, найбільш ефективним може бути повернення до традиційних форм моральної свідомості, які повертають до сталих цінностей людського буття, з їх природними носіями - сім'я, громада, нація. Кожне з цих утворень є також природною формою консолідації людей, тобто засобом поєднання інтересів окремої особи з інтересами інших.