Інформаційней партнер

ЗА МАТЕРІАЛАМИ КОНФЕРЕНЦІЇ:

"Патерналізм як регулятор суспільно-державних відносин в умовах кризи"

Частина друга

Важливим елементом сучасного життя нашої країни є розбудова відкритого суспільства. Проте саме відкритість стала однією з причин інтенсивності розвитку соціальної кризи в україні. Аналізуючи процес формування зовнішніх векторів суспільно-державного розвитку, с. Туркменбаши писав про те, що «ми сповідуємо принцип: щоб показати себе світу, змусити його нас поважати, необхідно, в першу чергу, навести лад у власному домі та навчитися розпоряджатися добробутом в ньому» [3]. Виходячи з цього, пріоритетним напрямком в подоланні кризових проявів сучасного українського суспільного життя є стимулювання власного суспільного виробництва і створення чіткої системи регулювання відносин навколо цього процесу. Циклічна модель розвитку сучасного капіталістичного світу залежить від світових споживачів ресурсів життєдіяльності. Патерналізм є формою стимулювання розвитку матеріального і духовного потенціалу країни, який забезпечує повноцінне представництво інтересів і прав її громадян на керуючому рівні світової взаємодії. Дж. Сорос бачить вирішення питання інтенсифікації суспільно-економічного розвитку на пострадянському просторі в регулюванні потоків світового капіталу. Він стверджує, що «найбільш насущна потреба — припинити відтік капіталу» [2, 110]. Проте, інвестування іноземних грошових коштів може допомогти тільки тим суб'єктам суспільно-економічних відносин, які їх випустили та вклали в процес виробництва. Зовнішні інвестиції у будь-якому вигляді є формою продажу чи оренди засобів виробництва суспільних благ, а внутрішні інвестиції на основі патерналістського впливу на процес виробництва є засобом підтримки життєздатності суспільного простору країни. Виходячи з всього вище зазначеного, необхідно зробити висновок, що в процесі розвитку суспільних відносин необхідно спиратися на патерналізм, який гармонізує процес виробництва і розподілу ресурсів життєдіяльності та стимулює розбудову об'єднаного суспільства. Воно на відміну від відкритого суспільства менш уразливе до руйнівних процесів розвитку глобального економічного простору. Сьогодні, в україні необхідно сформувати власну систему виробництва національного продукту, яка стимулюватиме процес обміну ресурсами життєдіяльності в середині країни, а не поза її межами. В процесі організації системи управління суспільно-державними відносинами необхідно спиратися не на залучення зовнішніх ресурсів, а на підтримання внутрішнього потенціалу країни.